Косач Лариса

25.02.1871 - 01.08.1913

Я жива! Я буду вічно жити!
Слово моє крізь темряву лине,
Моя пісня не стихне ніколи,
Бо в ній — дух незламний України.

Життєпис

Косач Лариса Петрівна народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинський (тепер Житомирська область) у дворянській родині. Її батько, Петро Антонович Косач, працював юристом, а мати, Ольга Петрівна Косач (літературний псевдонім Олена Пчілка), була письменницею, етнографинею та активною діячкою українського культурного життя.

Лариса Петрівна зростала в атмосфері любові до української культури та літератури. У шестирічному віці навчилася читати, а у дев’ять — написала свій перший вірш «Надія». Через хворобу — туберкульоз кісток, який діагностували у 10 років — не могла відвідувати школу, тому здобувала освіту вдома під керівництвом матері та приватних учителів. Вивчала іноземні мови, світову літературу, історію, музику та малювання.

Перші публікації під псевдонімом Леся Українка з’явилися у 1884 році, коли їй було 13 років. У 1880-х роках родина Косачів переїхала до Луцька, а згодом до Колодяжного на Волині.

З раннього віку Леся Українка долучалася до українського національного руху. У 1888 році разом із братом Михайлом вона створила літературний гурток «Плеяда», який ставив за мету поширення української літератури, переклад світової класики українською мовою та утвердження української мови в культурному просторі. У рамках цієї діяльності Леся Українка перекладала твори Гейне, Гомера, Віктора Гюго, Шекспіра та багатьох інших.

Вона також брала участь у діяльності українських громадських організацій, підтримувала культурно-просвітницькі ініціативи, боролася за права жінок та національне самовизначення українців. Її творчість була тісно пов’язана з ідеями боротьби за свободу та протидії російській імперській цензурі.

Через хворобу часто лікувалася за кордоном — у Німеччині, Австрії, Італії, Єгипті та Грузії, але навіть у цей час залишалася активною у літературному житті.

У 1907 році одружилася з Климентом Квіткою — юристом, фольклористом і музикознавцем. Попри важку хворобу, Леся Українка продовжувала творчу діяльність. Найвідоміші її твори — «Лісова пісня», «Кассандра», «Одержима», «Бояриня» та численні поезії.

Леся Українка зробила величезний внесок у розвиток української літератури та культури. Її твори відзначаються глибиною філософських роздумів, патріотизмом, закликами до боротьби за свободу України та прав людини. Вона стала символом незламності духу та боротьби за національну гідність. Своєю творчістю Леся Українка підняла українську літературу на рівень світової, показала силу й красу українського слова, а також розширила тематичні та жанрові горизонти української драматургії та поезії.

Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року у місті Сурамі (Грузія) після тривалої боротьби з туберкульозом. Похована у Києві на Байковому кладовищі.

Фото

Лариса Косач (Леся Українка), 1887 рік

Лариса та Михайло Косачі. Київ, 1881 рік

Лариса Косач у волинському народному вбранні. 1878 чи 1879 років

Лариса Косач (Леся Українка), 1888 рік

Леся Українка. Одеса, 1888

Оксана Старицька, Леся Українка та Ольга Косач, 1896

Леся Українка, Михайло Косач та Маргарита Комарова з вишитим рушником на могилу Тараса Шевченка, 1889

Леся Українка. Київ, 1896

Леся Українка в Криму (Чукурлар), 1897 рік

Олена Пчілка і Леся Українка. Ялта, 1898

Лариса та Михайло Косачі. Київ, 1890-ті роки

Ольга Косач, сестра Лесі Українки. Варшава, 1895 рік

Леся Українка (1871–1913). Чернівці, 30 липня 1901 року

Леся Українка з братом Михайлом, Євпаторія, 1891 р.

Гадяч, 8 липня 1898 рік

Леся Українка (Лариса Косач-Квітка). Єгипет, 1910 рік

Леся Українка із сестрою Ольгою, Берлін, 1899 р.

Драгоманови й Косачі у 1890-х роках.

Учасники урочистостей з нагоди відкриття пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві, 1903 рік.

Леся Українка, Сан-Ремо, 1902 р.

Леся Українка із Ольгою Кобилянською. Чернівці, травень 1901 року

Відкриття пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві, 1 вересня 1903 року.

Леся Українка серед мешканців вілли "Континенталь", Гелуан (Єгипет), 1909 – 1910 р.

Гадяч, урочище Зелений Гай, 1906 рік

Леся Українка з тіткою Олександрою Шимановською. Зелений Гай, 1906

Леся Українка з родиною, Кавказ, 1911 р.

Київ, початок травня 1913 року

Леся Українка (1871–1913). Київ, травень 1913 року.

Грузія. Пам’ятник Лесі Українці в містечку Сурамі біля Музею Лесі Українки

Жалобна процесія з тілом Лесі Українки на Байковому кладовищі. Київ, 7 серпня 1913 року

Відео

Важливі події

  • 25 лютого 1871

    Народилася Леся Українка

    Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач, у шлюбі Косач-Квітка) народилася 25 лютого 1871 року в містечку Новограді-Волинському. Батько письменниці, Петро Косач, був освіченою прогресивною людиною, членом Старої Громади, близьким товаришем Михайла Драгоманова. Мати, Ольга Косач, — відома в українській літературі письменниця під псевдонімом Олена Пчілка.

  • Дитинство

  • 23 лютого 1871

    Хрестини Лариси

    На десятий день після народження 23 лютого (7 березня) 1871 року Ларису охрещено в Новоград-Волинській Соборній Преображенській церкві. Хрещеними стали полковник Степан Васильковський і рідна бабуся дворянка Єлизавета Драгоманова.

  • 6 січня 1881

    Початок хвороби

    6 січня 1881 року під час святкування Водохреща десятилітня Лариса сильно застудилася, що призвело до туберкульозу кісток і суглобів.

  • Травень 1882

    Переїзд до с. Колодяжного

    На початку травня 1882 року Косачі переїхали до села Колодяжного, що стане їхнім постійним місцем проживання.

  • Літо 1883 року

    В Лариси діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року професор О. Рінек оперував ліву руку, видалив кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Джерело: https://dovidka.biz.ua/lesya-ukrayinka-hronologichna-tablitsya

  • Юність і освіта

  • 1884

    Перші поезії. Псевдонім

    З 13 років (1884) Лариса Косач активно писала вірші. Перші спроби стараннями матері опублікувано на сторінках галицьких українськомовних часописів «Зоря», «Дзвінок», ЛНВ («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» й ін.). Саме 1884 року з'явився псевдонім «Леся Українка».

  • 1888

    Створення гуртка "Плеяда"

    Разом із братом Михайлом Леся заснувала літературний гурток «Плеяда», який пропагував українську літературу та культуру.

  • 1890

    Стародавня історія східних народів

    Написала для молодшої сестри книжку “Стародавня історія східних народів” (яка у 1918 році була видана у Катеринославі, як підручник для школи)

  • Зрілість

  • 1893

    Перша збірка поезій

    У Львові виходить перша збірка поезій Лесі Українки — «На крилах пісень»

  • 1899

    Вийшла й друга збірка «Думи і мрії»

    Ця книга закріпила її репутацію як однієї з найсильніших поеток України.

  • Останні роки

  • Січень 1907

    Несподіваний арешт

    У січні 1907 року Лесю Українку і її сестру Ольгу без жодної формальної причини арештували. Так вона потрапила до тієї самої камери, де сидів Борис Грінченко. Протримавши ніч, обох сестер відпустили.

  • Березень 1907

    Переїзд до Києва. Поїздка в Крим

    На початку березня 1907 року Леся Українка переїхала з Колодяжного до Києва. Наприкінці березня разом із Климентом Квіткою здійснила поїздку в Крим, зокрема побувала в Севастополі, Алупці і Ялті.

  • 7 серпня 1907

    Одруження

    Леся Українка одружилася з Климентом Квіткою. Жили в Криму, де К. Квітка одержав посаду в суді.

  • Грудень 1908

    Переїзд до Грузії

    6 грудня 1908 року Леся з чоловіком Климентом Квіткою переїхала до Батумі. На початку 1909 подружжя оселилосяв в Грузії, але часто переїздило через службові призначення чоловіка: Телаві, Кутаїсі та ін.

  • 1911

    «Лісова пісня»

    У драмі-феєрії «Лісова пісня» Леся Українка створила глибокий символічний твір, який став класикою української літератури.

  • 1912

    Поема «Камінний господар»

  • Липень 1913

    На початку липня 1913 року здоров'я Косач різко погіршилося через туберкульоз нирок. 4 липня на звістку про важкий стан Лариси в Грузію терміново приїхали мати й Ізидора.

  • 1 серпня 1913

    Смерть Лесі

    Виснажена хворобою, Лариса Косач-Квітка померла 1 серпня у віці 42 років.

Спогади і співчуття

Авторизуйтеся на сайті, щоб мати можливість залишити коментар.

З глибоким сумом і щирою вдячністю схиляємо голови перед пам’яттю Лесі Українки — видатної поетеси, драматургині, мислительки та справжньої доньки України. Її слово стало символом нескореності, сили духу та любові до рідної землі.
Ми пам’ятаємо її талант, її боротьбу і її неймовірну волю до життя. Її поезія продовжує надихати, її слова й досі відгукуються в наших серцях.
Світла пам'ять Лесі Українці, яка своїм життям довела: дух нескореного народу — безсмертний.

Катерина Корнійчук

7 квітня 2026, 11:48

Локація

Код